М.М. Дьяков

Інноваційні підходи та педагогічні стратегії в освітньому середовищі як важливий фактор формування ключових компетентностей особистості та інструмент забезпечення успіху викладання інформатики та трудового навчання в новій українській школі.

Між системою освіти і новими умовами життя виник розрив. Традиційна школа, орієнтована на знання, уміння і навички, не встигає за темпами їх нарощування. Сучасна школа недостатньо розвиває здібності, необхідні її випускникам для самовизначення у майбутньому. Традиційна система освіти породила невміння і небажання дітей вчитися, самостійно здобувати знання Сучасна школа не розвиває життєві компетентності, не формує соціальну мобільність, здатність до змін. Наше сьогодення потребує творчих, обдарованих, інтелектуально розвинених громадян, адже від них залежить майбутнє країни. Освіта – найпотужніша та найпотрібніша ланка повноцінного життя  людини.  Канула в минуле архаїчна формула «Я – вчитель, ти – учень». На противагу їй зайняла тверді позиції формула успіху «Учитель + учні = партнери».

Згідно Державного стандарту базової повної середньої освіти кінцева мета загальної середньої освіти – виховання громадянина України, підготовленого до життя в сучасному суспільстві, здатного навчатися, оперувати й управляти інформацією, приймати виважені рішення, ефективно взаємодіяти з людьми, усвідомлювати свою роль у державі і світі, адекватно реагувати на проблеми і виклики часу, нести відповідальність за власні вчинки, досягати творчої самореалізації. Отже, створення умов для розвитку особистості – як неповторної індивідуальності здатної до творчої самореалізації - завдання вчителя на уроці. Життя доводить, що в складних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до  використання нових ідей, задумів, нових підходів та рішень. Це людина, яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення. Для цього їй потрібні певні навички: думати, розуміти сутність речей, аналізувати, осмислювати ідеї, шукати потрібну інформацію, тлумачити її, застосовувати за певних умов.

Інновація - вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності [5,7]. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу.

Основні принципи відбору інновацій: інтенсифікація, динамічність, гнучкість, демократичність, гуманістичність, інтегративність, реалістичність, цілісність, керованість, економічність, актуальність.

Інноваційне навчання, на відміну від традиційного, має на меті не тільки подання суми знань, але  насамперед – забезпечення розвитку особистості учня. Головною дійовою особою цього навчального процесу є не вчитель, а учень. Вчитель – це "особа, що стимулює навчання", полегшує процес учіння, "дорослий у класній кімнаті". Пріоритетними є групова та індивідуальна форми навчання, фронтальна форма використовується рідко (міні-лекція), характерний диференційований підхід передбачає опору на самостійність учнів. Навчальні досягнення оцінюються за багатьма параметрами: знання, інтелектуальний розвиток, культура мови, самостійність, ініціатива, відповідальність.

 У своїй діяльності застосовую елементи таких інноваційних  технологій: проблемне навчання (Джон Дьюї), розвивальне навчання (Л.Виготський, Д.Ельконін), інтерактивні технології навчання, ігрові технології, дослідження – як технологію навчання, проектну технологію, інформаційно-комп’ютерні технології.

Готуючись до уроку, визначаю:

• тему та мету уроку (навчальну, розвивальну, виховну);
• тип уроку (урок засвоєння нових знань, урок формування практичних навичок, урок узагальнення та систематизації знань, контролю та корекції знань, комбінований урок, нестандартний урок).
• форму проведення уроку (лекція, семінар, інтегрований урок, урок-ділова гра, урок-подорож, урок-екскурсія, урок-конференція, урок-практикум).
• методи та прийоми навчання:

а) інформаційно-рецептивні (розповідь, робота з підручником, демонстрація);

б) репродуктивні (тести, диктанти, ігри);

в) пошукові (евристична бесіда, створення проблемної ситуації, робота в малих творчих групах, рольові ігри, міні-проекти, дослідницькі практикуми);

г) застосувально-творчі (повідомлення та презентації учнів, міні-проекти, випуск тематичних стіннівок, колажів, складання тематичних збірників цікавих фактів, кросвордів).

Обов’язковою є мотивація. У вступному слові вчитель окреслює коло питань, що розглядатимуться на уроці, при цьому наводить приклади, залучає досвід дітей, використовує парадоксальність фактів. Мотивація може бути вступною і поточною – на різних етапах уроку. Гасло для мотивації - Дивуй!

Найбуденніші й повсякденні явища, події, предмети можуть стати дивними, якщо на них подивитися з іншої точки зору. Здивування — початкова фаза розвитку пізнавального інтересу. Прикладами мотивацій можуть бути: загадка з відстроченою відгадкою, спостереження, фантастична ситуація, уривки з художніх і поетичних творів, кросворди, уривки з фільмів, завдання для міні-проектів, дослідницьких практикумів.

Досвід роботи свідчить про те, що найбільший інтерес в учнів викликають проблемний та дослідницький методи, які сприяють розвитку творчого мислення та уяви. Треба зауважити, що не всі діти розв’язують проблему відразу, їм потрібний аналіз, який проводжу у формі аналітичної бесіди, рольової чи ділової гри, під час якої учні виділяють головне, порівнюють, встановлюють причинно-наслідкові зв’язки між фактами, обговорюють спосіб вирішення проблемної ситуації. У старших класах намагаюся не лише створювати перед учнями проблемні ситуації, а й залучати їх до самостійного пошуку проблем. Проблемні ситуації створюю під час пояснення нового матеріалу, закріплення та перевірки. Інший варіант частково-пошукового методу — евристична бесіда. Тут завдання для самостій­ного вирішення не висуваються. Системою запитань учитель підводить учнів до кінцевого бажаного висновку.

Дослідницький метод є також одним із варіантів проблемного навчання. Ставиться проблемне завдання теоретичного чи практичного характеру, яке учні вирішують самостійно. Диференційований розподіл складності учбових завдань дозволяє індивідуалізувати процес навчання, максимально використати час уроку, а головне - вчити кожного. Цей принцип реалізую шляхом навчання учнів в малих творчих групах. Завдання для творчих груп складаю, враховуючи інтереси і нахили учнів, рівень навчальних досягнень. Доступність завдань сприяє більшій самостійності учнів у навчанні, діти вчаться виступати, розмірковувати, доводити правдивість своїх суджень, таким чином формується творче мислення.

Використовую і проектну технологію, яка допомагає  набуттю і застосуванню знань для розв’язання нових пізнавальних завдань, розвитку комунікативних навичок, умінню користуватися дослідницькими прийомами.

У навчальній діяльності важливим показником вважаю розумовий розвиток усіх учнів, їхнє безперервне проникнення в суть предметів, процесів і явищ, які вивчаються, зростання пізнавальних інтересів. Досягаю цього шляхом введення в навчально-виховний процес дидактичних ігор (рольові ігри, ІКТ-ігри, ігри Learning Apps, створення ігор учнями).

Таким чином, використання запропонованих технологій, методів та прийомів навчання  забезпечує формування і розвиток пізнавальних інтересів учнів як одного з вирішальних факторів підвищення ефективності навчально-виховного процесу, формує ключові компетентності особистості, сприяє розвитку творчих здібностей учнів.

Список використаних джерел:

1. Волканова В. Сучасні технології навчання. / В. Волканова //Директор школи – 2007. – № 37. – с.3.
2. Державний стандарт базової і повної середньої освіти. /Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392.
3. Лізінський В.М. Прийоми та форми в навчальній діяльності. / Лізінський В.М. – Харків: Ранок, 2004. – 158 с.
4. Пєхота О.М.Освітні технології. / Пєхота О.М. – Київ: А.С.К., 2003 – 256 с.
5. Положення про порядок здійснення інноваційної діяльності // Директор школи. – 2001. – № 4. – с. 7.
6. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. / О. Пометун, Л. Пироженко. – Київ: А.С.К., 2004. – 192 с.